-
1 протиставлення
сcontrasting, opposition, setting off contrast, antithesis; contradistinction; contraposition -
2 протиставлення
противопоставле́ние -
3 протиставлення
матем.; физ. противопоставле́ниеУкраїнсько-російський політехнічний словник > протиставлення
-
4 протиставлення
დაპირისპირება -
5 დაპირისპირება
протиставлення, протистояння -
6 antithesis
n (pl antitheses)1) антитеза, протиставлення2) цілковита протилежність, контраст3) філос. антитезис* * *n; (pl- ses)1) фiлoc. антитезис2) стил. антитеза, різке протиставлення протилежностей -
7 contradistinction
n1) протиставлення2) протилежність* * *n -
8 contraposition
nпротилежність, протиставлення; антитеза* * *n1) протиставлення; антитезаin contraposition to /with/ — на противагу (чому-небудь, кому-небудь)
-
9 contrast
In1) контраст; відмінність; протилежність2) протиставлення, зіставленняin contrast with — а) порівняно з; б) на противагу чомусь
IIv1) протиставити; порівнювати, зіставляти2) контрастувати3) суперечити, розходитися (в думках)* * *I n1) контраст, розходження, відмінність; протилежність2) протиставлення, зіставлення3) на противагу (чому-небудь, кому-небудь)II v( with)1) зіставляти, порівнювати, протиставляти2) контрастувати; суперечити, розходитися ( у поглядах) -
10 set-off
n1) контраст; протиставлення2) прикраса3) компенсація (боргу)4) від'їзд; виїзд5) буд. уступ6) ек. зустрічна вимога* * *n1) контраст; протиставлення2) прикрашання3) компенсація ( боргу)4) від'їзд; виїзд5) бyд. берма; уступ6) eк., фін. зустрічна вимога -
11 противопоставление
протиставляння, протиставлення, супротиставлення. [Протиставлення інтимних порухів душі до околишніх обставин (Єфр.)].* * *протиста́влення, протиставля́ння; протипоста́влення -
12 contraposition
n протиставлення, антитеза- in contraposition to/ with smbd./ smth. на протиставлення комусь/ чомусь -
13 антитеза
АНТИТЕЗА ( від ΓρβΗΒΚ.άντιθεσιζ - протиставлення) - 1) У логіці - судження, яке суперечить тезі. А. є необхідною складовою частиною непрямого доведення. 2) В нім. класичній філософії - другий ступінь визначення думки, зміст якого становить категорія, протилежна вихідній, протиставлена їй (буття - небуття, необхідність - випадковість, явище - сутність та ін.). А. дослідив Фіхте в понятті тріади, завершальною ланкою якої був синтез протилежних понять Ф. іхте належить ідея антитетичного методу - методу протиставлення. Самостійного значення цей метод набуває у тих мислителів (або в певний період їхнього розвитку), в яких домінуючою є критика попередніх вчень. Така антитетика характерна для критичної філософії Канта, особливо його вчення про антиномії, кожна з яких складається з двох положень - тези і А., але відсутній їхній синтез; для Фоєрбаха - в період, коли він розгорнув систематичну критику ідеалізму Гегеля, для деяких ранніх творів Маркса. Позитивна А. переносить акцент на синтез, поєднання протилежностей, негативна ж веде до відкидання однієї з них. -
14 фюсис
ФЮСИС ( від грецьк. φνσιηα - єство, природа) - ключове поняття античних ранньофілософських космогоній (Еллада VI - V ст. до н. е.), яке і в подальшій історії античної думки відігравало роль одного з провідних онтологічних концептів. Від нього походить термін "фізика" (спочатку як назва філософського вчення про світоустрій, пізніше - комплексу природознавчих наук). Поняття "Ф." позначало все як існуюче, буття. Під впливом модерної філософії природи Ф. потрактовувався як "природа" в дусі натурфілософій Нового часу. Натомість розподіл єдиного Космосу на природний і людський світи відбувається за Античної доби лише наприкін. V ст. до н. е. (у давньогрецьк. софістиці) і закріплюється у вченнях Платона та Аристотеля Х. оча й після цього антична філософія зберігає світоглядну інтуїцію єдиного впорядкованого світоустрою - Космосу В. ід початку (у досократиків) Ф. позначає не окремий від людини природний світ, а буття (суще) у його власній сутності. Ф. речі - це її зміст як певної онтологічної достовірності. Ф. як такий - буття взагалі, у своїй достеменності і автентичності. Поняття "Ф." виникає в контексті розв'язання центрального питання ранньофілософських космогоній "що є все?" Ф. фіксує "все" як виникле, породжене - те, що колись почало/починає бути. Існувати - означає виникнути, мати генезис. Тобто бути породженим. Питання "що є все?" набуває вигляду питання "з чого все виникло?" Ф. позначає цей загальний онтологічний виток (початок, "архе") всіх речей. Разом з тим, Ф. є не тільки першобуттям, а й тією незмінною основою, що перебуває постійно в усіх речах і слугує їхнім своєрідним субстратом. Ф. як достеменне буття містить в собі визначення не лише "того, з чого все виникло", а й "яким чином виникло". У понятті "Ф." нерозривно поєднані: а) першобуття, з якого все виникло; б) субстанція, що перебуває у всіх речах та становить їхню основу; в) сила, якою все породжується і підтримується у своєму бутті. Нарешті, четверте головне значення: Ф. є те неминуще буття, в яке повертаються всі речі, завершивши своє окремішне існування. Відтак Ф. перебуває вічно і породжує із себе все розмаїття речей як окремих мінливих форм. Вирізнення Ф. як достеменного буття від довколишнього розмаїття плинних речей набуло у еллінських ранньофілософських космогоніях вигляду протиставлення Одного (справжнього буття) і Множинного (чуттєвого світу, даного у безпосередньому досвіді людського існування). Досократики стверджують безумовну достовірність першого на противагу непевності і оманливості другого. Від софістів починається протиставлення Ф. номосу (закону) - світу людських встановлень (тобто дійсності, похідної від людської волі). У Платона Ф. стає переважним визначенням чуттєвого світу.С. Пролеєв -
15 wet analysis
хімічні методи аналізу (як протиставлення фізичним); "мокрий аналіз"English-Ukrainian analytical chemistry dictionary > wet analysis
-
16 wet chemistry
хімічні методи аналізу (як протиставлення фізичним); "мокра хімія"English-Ukrainian analytical chemistry dictionary > wet chemistry
-
17 протипоставлення
с див. протиставлення -
18 протиставляння
с див. протиставлення -
19 against
prep1) проти, навпроти2) всупереч3) поруч, біля4) по, об, на, з, до5) від6) про, на7) до (про час)* * *prep1) протидію чому-небудь або незгоду з чим-небудь проти; всупереч2) рух у протилежний бік проти; знаходження на протилежному боці протиover against — навпроти, на протилежному боці
3) місце розташування біля чого-небудь, поруч із чим-небудь біля4) зіткнення або стикання із чим-небудь по, об, до; опору до, на5) тло, на якому виділяється який-небудь предмет на ( тлі); у порівнянні6) запобігання чому-небудь від7) підготовку до чого-небудь про, на8) змагання, конкуренцію, суперництво із чим-небудь або з ким-небудь9) протиставлення або порівняння проти (звич. as against)10) отримання в обмін на що-небудь або із записом на чий-небудь рахунок на, по, проти12) cпeц. залежно від, у функції ( від) -
20 antiperistasis
n1) протиставлення, контраст2) опір, реакція* * *n; (pl- ses [-siːz])опір, реакція
См. также в других словарях:
протиставлення — я, с. Дія за знач. протиставити і протиставитися … Український тлумачний словник
протиставлення — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
та — I див. той. II спол. єднальний. 1. Уживається для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць; за значенням відповідає спол. і . 1) Поєднує однорідні члени речення. || Поєднує в інтонаційне ціле два слова, що виражають єдине поняття або коло … Український тлумачний словник
опозиція — ї, ж. 1) Протидія, опір кому , чому небудь; протиставлення своїх поглядів, дій або своєї політики іншим поглядам, діям або політиці. Бути в опозиції. 2) Загальна назва партій, груп, які виступають проти правлячої партії, групи або проти політики… … Український тлумачний словник
хіба — 1) част., пит. Уживається як допоміжний підсил. засіб у пит. реченні з відтінком сумніву, здивування, недовіри тощо. || Уживається в риторичному питанні для вираження впевненості, переконливості у протилежній відповіді. || Уживається як… … Український тлумачний словник
ай — I виг. 1) Виражає біль, переляк, страх і т. ін. 2) Виражає незадоволення, докір, осуд, жаль і т. ін. 3) Виражає подив, захоплення, схвалення і т. ін. II спол., діал. Уживається для поєднання частин сурядного речення або членів речення із… … Український тлумачний словник
антитеза — и, ж. 1) Протилежність; протиставлення. || літ. Стилістичний прийом, що полягає у зіставленні протилежних думок або образів для посилення враження. 2) філос., лог. Те саме, що антитезис … Український тлумачний словник
диз'юнкція — ї, ж. 1) У мовознавстві – відмінність, протиставлення, різниця. 2) Логічна операція, що полягає у з єднанні двох чи більше висловлювань за допомогою логічного спол. або в нове, складне судження … Український тлумачний словник
зате — спол. 1) Уживається для протиставлення речень або членів речення; проте, однак. || Уживається у складі складеного сполучника. 2) рідко. Уживається для приєднання підрядних наслідкових речень; тому … Український тлумачний словник
і — I невідм., с. Дванадцята літера українського алфавіту на позначення голосного звука і . •• Ста/вити (поста/вити) кра/пку (крапки/) над і а) уточнювати сказане, не залишати нічого недомовленим; б) доводити до логічного завершення. II 1. (й), спол … Український тлумачний словник
коли — I присл. 1) часу. В який час. || Уживається в питальних реченнях. || У риторичних запитаннях і вигуках, що припускають негативну відповідь. || З підсилювальними частками ж, то. •• Є коли/ достатньо часу. Нема/ коли/ немає вільного часу; ніколи.… … Український тлумачний словник